Народився 16 листопада 1982 року у селі Жуків Тлумацького району. У 1988 році закінчив Коломийський дошкільний заклад №16, потім навчався у загальноосвітній школі №5. Навчався добре, мав зразкову поведінку, нахил до малювання, любив грати у футбол, брав активну участь у спортивних змаганнях, любив математику. Після закінчення 9 класу вступив до індустріально-педагогічного технікуму на спеціальність «Муляр монтажних та залізобетонних конструкцій». Також навчався у вищому професійному училищі №17, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. У 2000 році був призваний до лав Збройних Сил України у внутрішні війська у місті Шостка Сумської області. Там дуже добре себе зарекомендував і мав відзнаки від командування, характеристика була зразковою. Після трагічної смерті батька на будівництві в місті Одесі у 2001 році Михайло став опорою для своєї сім’ї.
Закінчивши службу в армії, працював охоронцем І розряду при Коломийському РВ УМВС. У 2003 році працював офіціантом у барі «Гал-Прут». У 2006 році Михайло розпочав свою професійну роботу муляра у ТОВ «Містобуд», де був обраний бригадиром будівельної компанії. Його працьовитими руками у місті Коломиї збудовано більше 10 багатоповерхових будинків, з різними складними конструкціями. Будь-який проект будинку йому був неважкий, адже він дуже любив свою професію і розумівся в ескізах проекту. Друзі, з якими він працював на будівництві, завжди були задоволені ним, його професійністю. У 2014 році Михайло був мобілізований до ЗСУ на Схід України, у 80 десантно-штурмову бригаду, лінійний наглядач, зв’язківець. Був в охороні ОБСЄ в місті Старобільськ, виконував бойові завдання в найгарячіших точках Луганської області. Після тривалого перебування в секторі «А» почав хворіти і був скерований Коломийським військкоматом на лікування до Івано-Франківського військового госпіталю, потім лікувався ще у двох різних відділеннях львівського госпіталю, переніс операцію, де військово-лікарська комісія визнала його втрачене здоров’я у зоні АТО. Від групи інвалідності відмовився, так як вважав це не потрібним. Після АТО знову розпочав працю на будівництві в рідному місті. Коли роботи вже зовсім не було, вирішив на початку 2022 року поїхати працювати за кордон, у Чехію, на автомобільний завод. Дізнавшись про повномасштабне вторгнення російських військ, 24 лютого вирішив повернутися в рідну Коломию і стати на захист незалежності та суверенітету нашої держави. 8 березня 2022 року був прийнятий до лав ЗСУ у 10 окрему гірсько-штурмову бригаду. Солдат, механік-радіотелефоніст відділення управління командира мотопіхотного батальйону 10 ОГШБР. Він був… Як важко промовляти ці слова у минулому часі. Побратим, який ще недавно жартував з тобою у бліндажі, ділився останнім харчем і цигарками. Він був воїном, професіоналом своєї справи, неймовірним козаком, він був справжньою людиною. На позиціях – завжди перший: козак у бою, козак – у житті, «Козак» - позивний, Козак – прізвище… Михайло Козак пройшов усі випробування на цій війні , спершу важкі бої на Київщині, згодом Донецька область, «пекло» Сєвєродонецька, бої за Лисичанськ, відступ на Золотарівку. Козак все витримав, у воїна все чітко: короткий відпочинок і знову в бій, тепер це підступи до Соледара, населений пункт Берестове. Вимогливий до себе та відповідальний «Козак» на позиціях завжди був на вістрі і на крок попереду. Приїжджав на позиції завжди першим для забезпечення зв’язку між групами. Був фахівцем своєї справи, кажуть побратими. Якщо є випадки, коли зв’язок зникає, то ризикуючи життям, під обстрілами, перебігав з позиції на позицію, налагоджуючи несправності. «Козак» - витривалий і впертий воїн, це у нього в крові. Враховуючи велику інтенсивність боїв, не завжди вдавалось поспати. Основна мета Михайла – це перемогти ворога, адже наша сила в єдності. Ми захищаємо своє, свою землю, і ми переможемо. Він жодної миті не сумнівався у нашій перемозі. Досі не віриться, що він відійшов у засвіти… Ворожий осколок обірвав життя мужнього воїна, батька двох синочків, сина, брата, племінника.
