Яворський Михайло Володимирович
19.09.1980 – 25.05.2023
Михайло Яворський народився 19 вересня 1980 року в Коломиї. Відколи почав говорити, мав дуже багато питань до всіх рідних, і йому було все цікаво знати. З сестрою Зоряною в них було 17 місяців різниці у віці, але Михайло вважав, що вона маленька і її не можна ображати. Він дуже хотів йти до школи. В 1987 році Михайло пішов в перший клас Коломийської школи №2. Його першою вчителькою була Гродзінська Орися Володимирівна, яку він дуже любив.
Як тільки Михайло навчився читати, він ніколи не розлучався з книжками. В 1990 в Коломиї знову відкрилася гімназія і Михайло зразу вступив в перший клас гімназії. На цей період припадає розпад Радянського Союзу і утворення незалежної України. Ці всі події дуже зацікавили Михайла, а в цьому йому допомагав дідусь Ярослав, який проживав в с. Космач Богородчанського р-ну. Він знав багато стрілецьких, повстанських, історичних пісень, які дуже зацікавили Михайла і він почав їх записувати і вивчати. Історія України дуже зацікавила його, і він читав усе, що можна була було дістати з раніше забороненої історії України. Класним керівником Михайла в гімназії була Любов Іванівна Мицкан - педагог за покликанням. Пізніше Михайло вступив в «Пласт», яким опікувався Любомир Омелянович Грабець. Роки навчання в гімназії були дуже насичені. Михайло дуже багато читав і багато пізнав нового.
Велике значення у формуванні Михайла-патріота мали розповіді дідуся Ярослава та бабусі Ольги, які були очевидцями звірств москалів.
В 1996 р. родина виїхала на постійне проживання до США. В 1998р. після закінчення школи Михайло підписав контракт і чотири роки відслужив в американській армії. Це дало йому змогу безкоштовно закінчити один з найпрестижніших американських вишів-університет в Урбана- Шампейн (електронна інженерія). Михайло працював в ІТ технологіях. Незважаючи на багаторічне проживання в США, він жив Україною кожен день, він не просто читав, а вивчав економіку, політику, ситуацію в армії.
Його дружині далося дуже тяжко втримати його від поїздки на Майдан, а потім в АТО (він вже мав квиток, а вона заховала паспорт).
Він знав: цієї війни нам не уникнути, бо інакше ми не звільнимо свої території, він її чекав, і вже будучи на війні, говорив, що хотів поїхати ще в січні, але потім вирішив почекати, поки почнеться. Михайло говорив, що якщо Путін піде на Україну, то захлинеться у своїй власній крові, але всі до цього ставилися скептично: як це можливо з другою армією світу. Війна почалася 24 лютого, а на 25 він вже мав квиток в Україну, але вилетів 26, бо не мав тесту на коронавірус.
Його донечка Соломійка була його всесвітом, і неможливо уявити, що він відчував, відриваючи її від себе. Він планував повернутися жити в Україну і розповів, що вирішив це ще до того, як родина виїхала в 1996 році в США.
Мама Михайла розповідає, що не знала іншої такої людини, яка би так багато читала. З ним можна було говорити на будь-які теми, його співбесідник міг бути будь-хто, незалежно від віку. Михайло мав дуже добре почуття гумору, з ним всім було цікаво проводити час, він ніколи не мав ворогів, був безвідмовним у будь-якій допомозі.
Кінець лютого - початок березня 2022 року Михайло пройшов співбесіду і вступив в Добровольчий український корпус Правого Сектора (надалі ДУК ПС). Десь 4-6 березня доєднався до 23 резервної сотні ДУК ПС. 8 квітня 2022 року був мобілізований (як і вся структура ДУК ПС) до ЗСУ.
На базі 23 РС ДУК ПС розбудовувався 5 батальйон розвідки на півдні (Миколаївщина), який мав офіційну назву 5 тактична група 7 центру Сил спеціальних операцій, перебував на посаді оператора - розвідника.
На початку грудня 2022 року 7 ЦССО було переформатовано і розгорнуто до обсягів механізованої бригади, відповідно Михайло Яворський - старший солдат 1 відділення розвідувального взводу 2 стрілецького батальйону 67 ОМБР ДУК. У березні 2023 року був переведений до 1 роти 2 СБ 67 ОМБР ДУК.
Загинув 25 травня 2023 року. На момент загибелі перебував на посаді командира ВОП.
Михайло Яворський народився 19 вересня 1980 року в Коломиї. Відколи почав говорити, мав дуже багато питань до всіх рідних, і йому було все цікаво знати. З сестрою Зоряною в них було 17 місяців різниці у віці, але Михайло вважав, що вона маленька і її не можна ображати. Він дуже хотів йти до школи. В 1987 році Михайло пішов в перший клас Коломийської школи №2. Його першою вчителькою була Гродзінська Орися Володимирівна, яку він дуже любив.
Як тільки Михайло навчився читати, він ніколи не розлучався з книжками. В 1990 в Коломиї знову відкрилася гімназія і Михайло зразу вступив в перший клас гімназії. На цей період припадає розпад Радянського Союзу і утворення незалежної України. Ці всі події дуже зацікавили Михайла, а в цьому йому допомагав дідусь Ярослав, який проживав в с. Космач Богородчанського р-ну. Він знав багато стрілецьких, повстанських, історичних пісень, які дуже зацікавили Михайла і він почав їх записувати і вивчати. Історія України дуже зацікавила його, і він читав усе, що можна була було дістати з раніше забороненої історії України. Класним керівником Михайла в гімназії була Любов Іванівна Мицкан - педагог за покликанням. Пізніше Михайло вступив в «Пласт», яким опікувався Любомир Омелянович Грабець. Роки навчання в гімназії були дуже насичені. Михайло дуже багато читав і багато пізнав нового.
Велике значення у формуванні Михайла-патріота мали розповіді дідуся Ярослава та бабусі Ольги, які були очевидцями звірств москалів.
В 1996 р. родина виїхала на постійне проживання до США. В 1998р. після закінчення школи Михайло підписав контракт і чотири роки відслужив в американській армії. Це дало йому змогу безкоштовно закінчити один з найпрестижніших американських вишів-університет в Урбана- Шампейн (електронна інженерія). Михайло працював в ІТ технологіях. Незважаючи на багаторічне проживання в США, він жив Україною кожен день, він не просто читав, а вивчав економіку, політику, ситуацію в армії.
Його дружині далося дуже тяжко втримати його від поїздки на Майдан, а потім в АТО (він вже мав квиток, а вона заховала паспорт).
Він знав: цієї війни нам не уникнути, бо інакше ми не звільнимо свої території, він її чекав, і вже будучи на війні, говорив, що хотів поїхати ще в січні, але потім вирішив почекати, поки почнеться. Михайло говорив, що якщо Путін піде на Україну, то захлинеться у своїй власній крові, але всі до цього ставилися скептично: як це можливо з другою армією світу. Війна почалася 24 лютого, а на 25 він вже мав квиток в Україну, але вилетів 26, бо не мав тесту на коронавірус.
Його донечка Соломійка була його всесвітом, і неможливо уявити, що він відчував, відриваючи її від себе. Він планував повернутися жити в Україну і розповів, що вирішив це ще до того, як родина виїхала в 1996 році в США.
Мама Михайла розповідає, що не знала іншої такої людини, яка би так багато читала. З ним можна було говорити на будь-які теми, його співбесідник міг бути будь-хто, незалежно від віку. Михайло мав дуже добре почуття гумору, з ним всім було цікаво проводити час, він ніколи не мав ворогів, був безвідмовним у будь-якій допомозі.
Кінець лютого - початок березня 2022 року Михайло пройшов співбесіду і вступив в Добровольчий український корпус Правого Сектора (надалі ДУК ПС). Десь 4-6 березня доєднався до 23 резервної сотні ДУК ПС. 8 квітня 2022 року був мобілізований (як і вся структура ДУК ПС) до ЗСУ.
На базі 23 РС ДУК ПС розбудовувався 5 батальйон розвідки на півдні (Миколаївщина), який мав офіційну назву 5 тактична група 7 центру Сил спеціальних операцій, перебував на посаді оператора - розвідника.
На початку грудня 2022 року 7 ЦССО було переформатовано і розгорнуто до обсягів механізованої бригади, відповідно Михайло Яворський - старший солдат 1 відділення розвідувального взводу 2 стрілецького батальйону 67 ОМБР ДУК. У березні 2023 року був переведений до 1 роти 2 СБ 67 ОМБР ДУК.
Загинув 25 травня 2023 року. На момент загибелі перебував на посаді командира ВОП.
