Бордун Любомир Бориславович

Бордун Любомир Бориславович
солдат, командир відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки
10-ї окремої гірсько-штурмової бригади
29.06.1984-23.09.2022

Народився 29 червня 1984 року в місті Заболотів. Спершу навчався в Коломийському ліцеї №5, а згодом – у Коломийській гімназії імені Михайла Грушевського, яку закінчив із золотою медаллю. Дві вищі освіти із «червоним» дипломом здобув в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. За час навчання в університеті два роки поспіль отримував Президентську стипендію. Навчався в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де і розпочав свою педагогічну діяльність. Повернувшись у рідне місто, працював учителем і заступником директора в Коломийському ліцеї імені Михайла Грушевського, а з 2016-го року – начальником управління освіти Коломийської міської ради. Одружився Любомир 2007 року; із дружиною Іриною виховував двох дітей – Ладу і Дарія. Любомир завжди займав активну громадянську позицію, хотів позитивних змін в рідному місті, тому вступив до партії «Об’єднання Самопоміч». Був депутатом Коломийської міської ради двох демократичних скликань. За його безпосередньої участі було створено відпочинкову зону «Інший берег Пруту» і облаштовано дитячий і спортивний майданчики на виборчому окрузі. Як депутат активно допомагав своїм виборцям. Життя Любомира було надзвичайно динамічне. Адже ще з дитячих років він встигав всюди і завжди. У школі співав у хорі та ансамблі, відвідував багато гуртків, захоплювався футболом, а пізніше грав у багатьох футбольних клубах області. В університеті був головою профкому факультету, очолював команду КВК. Завжди встигав поєднувати роботу зі своїми захопленнями. Казав, що рух – це життя, тому пробіг десятки півмарафонів і один марафон. До цього захоплення долучив і сім’ю, часто бігав пліч-о-пліч із дружиною і донечкою. Любомир був фаховим спеціалістом, який активно впроваджував у життя новітні освітні тенденції, прагнув вдосконалення освітнього процесу на кожному етапі. За його керівництва було втілено багато бюджетних проєктів для шкіл. Започаткував стипендії для учнів та вчителів за високі досягнення в предметних олімпіадах. Любив Батьківщину, тому 7 березня 2022 року став на її захист. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, був командиром гранатометного відділення і безпосередньо брав участь у найзапекліших боях. Зі слів побратимів, він і тут став фахівцем – досконало оволодів військовою справою, першим кидався у бій і на допомогу. Під Бахмутом на полі бою 23 вересня і обірвалося життя Любомира…