Батура Андрій Мирославович
Молодший сержант, командир розвідувальної штурмової групи 68 єгерської
бригади
10.03 1990-17.05.2024р
Народився 10 березня 1990 року в місті Коломия в багатодітній сім'ї Батури
Валентини, був наймолодшим сином та завжди у всьому першим . Мама
Валентина вкладала в нього душу і серце , розуміння та справедливість,
розсудливість і повагу.
Навчався в Коломийському ліцеї номер 1 імені Василя Стефаника з 1997-го
року по 2005 рік. Після школи вступив у 17 училище (2005 – 2008) на
спеціальність «Автомеханіка. Зварювальник». Після навчання, працював рік
за спеціальностю та невдовзі поїхав за кордон на роботу. Повернувшись в
рідне місто, розпочав свою професійну діяльність яка була пов'язана з
ремонтом та обслуговуванням автомобілів .
Одружився Андрій 7 серпня 2020 року. Із дружиною Оленою виховував двох
діток Марію та Давида. Він був коханим чоловіком, чуйним та хорошим
батьком , який завжди був поруч, був опорою та підтримкою для сім'ї та
родини. Андрій завжди вів активний спосіб життя. Любив спорт та
насамперед футбол. Друзі, однокласники та колеги, говорять що кращого
футболіста та воротаря не було в їхньому колі. Його відпочинок - це
з'єднання з природою , він любив рибальство, яке його водночас
заспокоювало і врівноважувало, природа надавала йому сил . Несамовито він
любив наші гори ,які обійшов всі.
Андрій любив Батьківщину та завжди говорив: «Я хочу жити на вільній
землі, у вільній країні . Тому 9 березня 2023 року став на захист України .
Служив в лавах ЗСУ в 68 єгерській бригаді, був командиром розвідувальної
штурмової групи і безпосередньо брав участь у найзапекліших боях: у
визволенні села Благодатне, села Павлівка, Донецької області та на
Харківському напрямку, а також брав участь у визволенні села Новоєгорівка.
Та, на жаль, 17 травня 24-го року на Донецькому напрямку під селом
Новоселівка Перша, Покровського району, Андрій ЗАГИНУВ.
Зі слів побратимів, він завжди був перший у всьому до чого брався.
Андрій досконало оволодів військовою справою ,з ним навіть командири не
боялися йти в бій , він чітко вивчав карти, завжди мав різні входи та виходи з
позицій, розумів, що йому робити.
Для сім’ї та його побратимів , рідних та друзів – це дуже велика та страшна
втрата. За свою мужність та відвагу був нагороджений відзнакою «Хрест
сухопутних військ» та отримав звання «Почесний громадянин міста
Коломиї». 
