ЯКОБУЦА ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
народився 02 лютого 1983 року в місті Коломиї. З 1990 по 2000 рік навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені В.Стефаника № 1. Навчання давалося досить легко. Був хорошим учнем, який виконував усі домашні і класні завдання. В 7-у класі дуже захопився навчальним предметом «хімія», який згодом захопив його настільки, що Олексій прийняв рішення продовжити навчання у медичній сфері і з 2000 по 2002 року навчається в Коломийському медичному коледж за спеціальністю «Фармацевт».
Після закінчення стаціонарного навчання 21.11.2002 року був призваний на строкову службу у військову частину А1267 в місті Коломиї. 14 грудня 2002 року прийняв присягу на вірність Україні. 23 квітня 2004 року був демобілізований у запас. Після проходження строкової служби прийняв рішення працювати в Івано-Франківську. Тут зустрів свою майбутню дружину. У шлюбі народилося двоє дітей. Повернувшись до рідного міста в 2005 році, працював в аптеках фармацевтом. Проявляючи лідерські якості, не залишився без уваги керівництва. Колеги відкликалися про нього тільки добрими словами. Знайомлячись з різними людьми на роботі, легко заводив серед них друзів.
В 2015-2016 роках брав участь в АТО. Був інструктором самохідних гармат. Після демобілізації пішов працювати на Нову Пошту. В 2019 році став керівником відділення № 1 в селі Нижній Вербіж.
Але 24 лютого 2022 року змінило його життя назавжди. Після початку повномасштабного вторгнення, не вагаючись пішов на захист країни. 13 березня 2022 року був призваний у 7-ий прикордонний загін Державної прикордонної служби вищої категорії. Не дивлячись на військову посаду і звання, у підрозділі паралельно був медиком. З моменту мобілізації брав участь у запеклих боях для забезпечення оборони України, населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України в населених пунктах Слов’янськ Донецької області, Привілля Луганської області, Вовчанськ, Плетенівка Харківської області. Бачив жорстокість і підлість ворога, втрату побратимів. У вересні 2023 року проходив навчання у Великобританії. В травні 2024 року був одним із перших, хто зустрів ворога на Вовчанському напрямку. У виснажливому бою був надійним плечем для побратимів. Отримав поранення, проходив лікування у Київському госпіталі. Після завершення реабілітації повернувся до «своїх» у підрозділ Прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал». Для багатьох був авторитетом. На нього рівнялися, його слухали і наслідували. За роки війни був нагороджений різними нагородами: відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудними знаками «Відмінний прикордонник», «Ветеран війни», пам’ятною медаллю Прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал», медаллю «За військову службу Україні».
У жовтні 2024 року був направлений з побратимами в район ведення бойових дій, на околиці населеного пункту Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області для своєчасного виявлення та знищення ДРГ противника. Нажаль, 01 листопада 2024 року виконуючи бойове завдання, Олексій Якобуца загинув. Похований Захисник України на Алеї Слави міського кладовища міста Коломиї 05 листопада 2024 року. Звання «Старший сержант» присвоєно посмертно.
Пам’ять про кожного, хто віддав своє життя за волю і незалежність Батьківщини, буде жити вічно у наших серцях.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
